БУЧОК, ЧКА,
Бучок, чка, м.
1) Ум. отъ бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. Гол. І. 229.
2) Буковая палка; вообще палка. Гол. Од. 60. У нашому селі чабан убив бучком вовка. Полт. у. Подай мені, жінко, бучка, тепер буду вчити братка. Макс.
3) Небольшой улей. (Черниг.). Левч. 168. Ум. Бучечок.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 118.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БУЧУЛЬКА, КИ, →← БУЧНО